Місто Привид

Прип'ять місто привид, про яке створено декілька ігор, написано книги, але це місто недосяжне для людей на довгі роки.

Чорнобиль територія отруєна великою кількістю радіації. 26 квітня 1986 році сталось це страшне лихо вибухнув реактор у найбезпечнішій за тодішніми мірками атомній електростанції. Сотні тонн радіоактивного пилу рознеслися територією України, Білорусі, Росії, та сусідніх країн Європи. Найближче до станці знаходилось місто - Прип'ять - було покинуто. Жителі думали,що це на два- три дні, нажаль ні.

Прип'ять заснували 2 лютого 1970 року. Це було місто першої категорії, зразок щасливого життя радянської людини. Сюди возили іноземні делегації, виділяли мільйони рублів бюджету. Універмаги та магазини заповнювались товарами, бувало, що до Прип'яті їздили скупатись з Києва. Прип'ять позиціювали як місто молоді і прогресу. Середній вік населення - 26 років. Будувались нові райони, спортивні комплекси, школи. У Прип'яті навіть був власний басейн, що для міста з такою кількістю населення було небаченим явищем. Однак, після аварії на 4-му блоці, 27 квітня 1986 року усіх жителів евакуювали, у зв'язку з високою радіаційною небезпекою.

Після евакуації Прип'ять жила, хоч і досить дивним життям. До 2000 року у колишньому ПТУ №8 знаходилось Управління дозиметричного контролю, в будинках облаштували гуртожитки для ліквідаторів. Деякі приміщення використовувались для різноманітних лабораторій, працювала міліція, пожежна частина, був медпункт. У будівлі заводу "Юпітер" знаходилось підприємство "Спецатом".

У 2000-му, після зупинки енергоблоку, всі ці підприємства вивели з Прип'яті. Деякі у Чорнобиль, а деякі - поза межі зони відчуження. На сьогодні, в місті функціюють три об'єкти: спецпральня "Комплекс", гаражі "Чорнобильсервіс" та насосна станція, що качає артезіанську воду і подає її на ЧАЕС.

Previous Next

30-кілометрова зона відчуження не має форму кола, як іноді помилково вважають. Радіаційне забруднення випало плямами, через вітер та погодні умови сформувалося кілька слідів. Таким чином, зі сходу на захід зона відчуження розтягнулася на понад 60 км, а з півночі на південь -на 30 км, розповідає заступник голови Державного агентства з управління зоною відчуження Олег Насвіт. За вікном його кабінету в місті Чорнобиль - охайні вулиці, де ходять люди і метушаться комунальники. Втім, це здебільшого лише працівники зони та підприємств, які тут діють, - персонал Державного агентства з управління зоною відчуження та його підрозділів, ДСП "Екоцентр", що займається моніторингом радіоактивного фону, наукових і дослідницьких інституцій. Загалом у зоні відчуження налічується до 10 тисяч працівників. Але про повернення на цю територію людей для проживання наразі не йдеться, каже пан Насвіт. Звісно, є самосели - люди, які, попри заборону, самостійно повернулися до зони відчуження після аварії у свої домівки. Наразі їх залишилося близько 130 людей, більшість мешкає у місті Чорнобиль за 18 км від ЧАЕС, де найбільш розвинена інфраструктура.

Але в зоні є ділянки, які геть непридатні для проживання людей. Найбрудніша - 10-кілометрова зона навколо ЧАЕС, що займає близько третини території зони відчуження. "Ця територія забруднена трансурановими елементами - це уран, плутоній, америцій. Вони мають дуже довгий період напіврозпаду. Для плутонію-239 - це 24 тис. років, для плутонію-240 - 6,5 тисяч років", - пояснює заступник голови ДАЗВ. Він розповідає, що в парламент направили законопроект, щоб оголосити цю територію непридатною для людського проживання довічно.